top of page

ПОКЛИКАННЯ БУТИ ВЧИТЕЛЕМ

       Кожна людина приходить у цей світ з певною метою: одні стають вченими і їхні імена навічно залишаються в історії, інші – політиками, економістами, лікарями, продавцями, інженерами, а хтось стає Вчителем.  Основне його покликання – це сіяти у дитячі душі вічне, добре, мудре.

      Учитель - найдавніша професія, представники якої покликані не лише дати освіту, а й зберегти людське в людині, зберегти рід людський, передати те найкраще, що виробило людство протягом своєї історії, нинішнім і майбутнім поколінням.

   Учитель - найвище звання, яке існує в суспільстві. Людина починається з матері, з учителем вона продовжується. Будь-яка професія передбачає постійну роботу над собою задля безпосереднього росту як фахівця. Професія педагога окрім цього вимагає самовдосконалення особистості вчителя. При всьому розмаїтті методів навчання й виховання особистість педагога була і залишається його головним інструментом.

      Давайте поміркуємо над словами  Цицерона про те, що, маючи поганих кравців, - не матимемо гарного одягу, поганих пекарів - їстимемо такий-сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів - то не буде в нас майбутнього.

     Бути вчителем - високе покликання. Праця вчителя нелегка: це відповіді на тисячі «чому», це гори різноманітної літератури, це кілометри шляху, пройдені по класній кімнаті, це кілограми зошитів, це радість спілкування з учнями, це гіркота свого безсилля в якийсь момент, це нескінченний пошук досконалості у всьому, прагнення дійти «до самої суті». Як і раніше, вчитель має бути зразком у всьому - в спілкуванні, культурі, манері триматися, своєї впевненості. Покликання бути вчителем – це прагнення душі до саморозвитку, самовдосконалення, реалізація нелегкої місії на Землі.

bottom of page